Марихуана SATIVA & INDICA Канабис White Widow Пугачёв

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Парнишка, привет! Сегодня я решил поделиться с вами своей дичайшей историей о том, как я, наркоман-комик, купил самые офигительные шишки марихуаны и перестал быть финансово зависимым. Вообще, мне должны были закладки, но они не приехали, так что пришлось самому затромбиться и расслабиться. Итак, начнем с начала. Я, как обычно, решил сходить на свою постоянную закладку, чтобы пополнить свой запас. Конечно, иногда бывает лень, а иногда и просто не хватает денег, но на этот раз у меня были деньги и настроение. Вот только мой поставщик затормозил и не смог сделать мне обещанный заказ. Я задумался: "Что же делать? Как жить дальше без своей любимой mj?". Но тут ко мне на ум пришла гениальная идея - проверить толпу афганских наркоторговцев! Ведь они всегда готовы задувать в прямом и переносном смысле этого слова! Собрав все свои смелость и отвагу, я отправился в гущу событий. Так как я всячески старался избегать подобных связей раньше, то мало знал об афганских поварах (изготовителях) наркотиков. Но настоящий герой не страшится сложностей, верно? Вскоре я оказался перед огромной емкостью с марихуаной, которая словно магнитом притягивала к себе. Но что же делать дальше? Я же не мог просто тупо заплатить и забрать все с собой, это было бы слишком просто! Я решил сыграть в торговца и показать свои навыки в этой сфере. Я же не наркоман-комик просто так! Так что я стал переговариваться с поваром на его же жаргоне, чтобы показать, что я тут не новичок. Мы обсудили все детали, поторговались и наконец-то пришли к соглашению. Теперь все было готово для моей новой жизни без финансовых забот. Я взял свою добычу и пошел домой, чувствуя себя настоящим победителем. Что ж, можно сказать, что я закажу еще, если потребуется. Но не все так просто, друзья! Нынешние реалии нас весьма ограничивают, и я столкнулся с новой проблемой - где бы мне прятать все это богатство? Нашел нужное средство - в моем доме была старая печь, которая уже не работала. Именно там я решил спрятать свою дорогущую наркоту! О чем я думал, когда прятал все это? Я уже начал мечтать о своей независимой жизни, о роскоши и приключениях, которые мне предстоят. Но я знал, что это только мечты и не более. Осталось только ждать и надеяться, что все пройдет гладко. Вот так, друзья, я смог приобрести шишки марихуаны и перестать быть финансовым рабом. Конечно, все это - кратковременная радость, но герои не сдаются! Я понял, что в этом мире можно достичь всего, если применить свои умения и знания. Я перестал прятаться и убиваться (накуриваться) в одиночестве, стал открытым наркоманом-комиком, у которого всегда есть что-то интересное в запасе. И да, мои друзья, я перестал нуждаться в деньгах, потому что настоящая свобода - это умение радоваться жизни и наркотикам, правда? Так что не надо бояться наркотиков, мои друзья! Помните, что в любом деле главное - быть уверенным в себе и не бояться пробовать новое! Ведь только так можно найти свой путь к счастью и свободе. Так что, купи шишку, наркоман, и покажи миру, кто ты есть на самом деле! Приколи себя и окружающих своими шутками и задувай вместе с афганскими поварами!